Успіх реєстру покинутих будівель мають міряти відновленням, а не нарахованими штрафами

Власники не повинні мати змогу нескінченно залишати будівлі занедбаними, поки тягар від цього лежить на місцевих громадах. Реєстр Derelict Sites у Ireland задумувався як інструмент, який змусить власників приводити нерухомість до ладу або втратити її через заходи місцевих органів — але показники успіху часто зводяться до суми стягнутих зборів, а не до реальної реконверсії й повернення будівель у використання.

Місцеві ради ведуть списки занедбаних ділянок і можуть застосовувати до власників дерелект-леві або ініціювати процедури примусового викупу (compulsory purchase). Проблема в тому, що в багатьох випадках інструменти працюють повільно, а стимул для швидкого відновлення відсутній: якщо метою є отримання надходжень у бюджет, а не повернення будинку в експлуатацію, власники можуть обирати тактику зволікання. Тим часом громади стикаються з візуальною деградацією, зниженням цін на сусіднє житло, підвищенням ризиків пожеж і антисоціальної поведінки.

У контексті дефіциту доступного житла проблема набуває ще більшої ваги. Багато покинутих будівель могли б стати житлом, просторами для громадських організацій або центрами підтримки для новоприбулих, зокрема для українських родин, які оселяються в Ireland. Натомість громади платять за обслуговування й охорону таких об'єктів, а власники — за рахунок тривалого простору — залишаються без реальної відповідальності.

Щоб реєстр працював на людей, а не на бухгалтерію, потрібні зміни і в підходах, і в пріоритетах. Місцеві ради повинні вимірювати ефективність не за сумою стягнутих зборів, а за кількістю будівель, повернутих у використання після заходів: ремонт, конверсія під житло або громадські потреби, тимчасове перетворення на соціальні простори. Не менш важливі чіткі дедлайни для виконання робіт, прискорені механізми примусового викупу там, де власник не діє, а також поєднання «палиці й пряника» — штрафи й стимулювальні гранти або податкові пільги для тих, хто оперативно інвестує в реставрацію.

Крім того, прозорість реєстру і залучення місцевих громад до рішень можуть допомогти знайти тимчасові й довгострокові рішення: від громадських садів і культурних майданчиків до соціального житла. Це не лише підвищує якість життя в районах, а й дає практичну відповідь на питання інтеграції й підтримки вразливих груп.

Зрештою, мова не лише про покарання власників, які нехтують майном. Йдеться про те, щоб дерелект-реєстр дійсно служив відновленню й користі для громад. У цьому разі наслідком стане не просто збільшення доходів місцевих бюджетів, а реальне оживлення вулиць, зниження ризиків і більше доступного простору для життя та громадських ініціатив.