Дублін — дуже міжнародний, але надто дорогий: місто визнали 14-м найдорожчим для студентів

Dublin посів почесне третє місце в світі за кількістю іноземних студентів, але водночас опинився серед найдорожчих міст для життя студентів — 137-й з 150 за показником доступності в новому звіті QS Best Student Cities. Це означає: з точки зору витрат Dublin — 14-й найбільш недоступний для студентів серед оцінюваних міст.

«Якщо хочеш влитися в життя міста, треба бути готовим до прихованих витрат», — каже Anushka Baisoya з New Delhi, яка зараз навчається в University College Dublin на магістратурі з харчової науки та харчування. Хоч їй пощастило отримати стипендію €10,000 на навчання, як non‑EU студентка вона все одно заплатила за рік понад €19,000. А це тільки плата за навчання — до неї додаються витрати на житло, продукти, транспорт і «обмежений» час на соціальне життя та культурні заходи.

Baisoya розповідає, що перші місяці жила в студентському будинку Yugo в Dublin 8 за €1,300 на місяць, але згодом була вимушена здешевити проживання й переїхати в shared room у Clonskeagh за €650. Вона також витрачає €30–€40 на тиждень лише на базові продукти. Подібні історії — не поодинокі: Patrick Nyhan зі штату New York говорить, що він і друг подали заявки на 80 місць у студентських гуртожитках у 2025 році й отримали відповіді тільки з трьох. Patrick платить понад €1,000 на місяць за кімнату біля Landsdowne Road, а за два останні роки витратив майже €40,000 на навчання.

Дослідження QS показує, що середній річний міжнародний tuition у п'яти вищих навчальних закладах Dublin становить близько $23,900 (≈€20,917). Але головною проблемою, за висновком звіту, є саме вартість життя — особливо житла. Уряд оцінює дефіцит студентських ліжко-місць у 15,000 на сьогодні, а до 2035 року додатково буде потрібно близько 42,000 місць.

«Не можна одночасно бути третьою найміжнароднішою студентською столицею світу та 14-ою за дорожнечею нескінченно», — застерігає Ben Sowter, senior vice‑president у QS. Daniel Walsh, президент Amlé (екс‑Union of Students in Ireland), каже, що проблеми студентів сьогодні ті самі, що й 10–15 років тому, але ситуація «однозначно погіршується» через те, що пропозиція житла не встигла за масовим приростом студентів: наприклад, DCU більше ніж удвічі розширив студентську аудиторію з 2006 року.

Студенти й активісти наполягають на інвестиціях у «purpose‑built, student‑specific accommodation», аби зменшити залежність від приватного ринку. У протилежному випадку багато іноземних і місцевих студентів продовжуватимуть економити на базових речах — від ліків до нормального соціального життя — або й взагалі відмовлятися від навчання в Dublin попри його високий академічний статус.