Ядерна енергія повертається в дискусію: Fianna Fáil наполягає на скасуванні заборони

Після десятиліть мовчання тема ядерної енергії знову опинилася в центрі політичної дискусії в Ireland. З палатки Fianna Fáil звучать пропозиції скасувати чинну заборону на будівництво атомних електростанцій: TD James O’Connor зареєстрував законопроєкт, який має зняти нормативні перешкоди, а ініціативу вже підтримали і Taoiseach, і Tánaiste.

Аргументи прибічників — довготривала перспектива зростання населення та потреб в енергії, а також прагнення знизити викиди та питомі витрати на електрику. «Це рішення на покоління вперед», — сказав O’Connor в ефірі Prime Time, наголошуючи, що без довгострокового планування Ireland опинилася серед найдорожчих країн ЄС щодо електроенергії. Він вказує на приклад Фінляндії, де близько 40% енергії надходить з ядерних джерел і ціни там значно нижчі.

Опоненти ж закликають не поспішати. Лідер Green Party Roderic O’Gorman назвав ініціативу «політичним маневром» і наполягає на інвестиціях у відновлювані джерела та накопичувачі енергії. Експерти також застерігають, що нова технологія — Small Modular Reactors (SMR) — поки що не доведена в комерційному масштабі. Dr Paul Deane з University College Cork вказує на невизначеність з витратами, ланцюгами постачання та проблемою ядерних відходів: «Вранці можна піти в Harvey Norman і купити сонячну панель, але купити SMR сьогодні неможливо».

Прихильники SMR кажуть, що це може стати компромісом: реактори менші, їх можна виготовляти модульно й швидше встановлювати, вони дають стабільну базову потужність, якої не дають лише вітрові або сонячні станції. Приклади за кордоном — проєкти в UK (Anglesey), робота Holtec у Nottinghamshire, а також ініціативи в Канаді та домовленості між SMR та великими технологічними компаніями в США, які шукають надійне джерело енергії для дата‑центрів та AI.

Безпекові та екологічні ризики залишаються гострими. Активістка Adi Roche нагадує про окупацію Запорізької АЕС як приклад вразливості ядерних об’єктів у зоні конфлікту і попереджає про можливість використання таких об’єктів як «радіологічної зброї». Вона також піднімає питання про майбутні запаси урану і тривалість їхньої експлуатації.

Законодавчі бар’єри теж важливі: у 1999 році в Electricity Regulation Act і в 2024‑му в Planning and Development Act заклали обмеження на ядерну енергетику, хоча конституційних заборон немає. SEAI в рамках дослідження Decarbonised Electricity System Study розглядає SMR як один із варіантів, але технічний проєкт зазначає, що масове впровадження SMR малоймовірне до 2045–2050 років і що висновки поки попередні.

Навіть якщо Ireland не побудує власних АЕС, з 2028 року частину ядерної електроенергії країна почне імпортувати через Celtic Interconnector з France, де близько 70% виробництва припадає на ядерні станції. Дебати тривають: чи варто вкладати мільярди в нові ядерні проєкти, чи краще прискорити масштабні інвестиції в відновлювану енергетику, батареї та модернізацію мережі. Очевидно одне — рішення вимагатиме часу, детальних технічних оцінок і широкого суспільного діалогу.