У Ballyconnell чоловіка засудили до довічного за вбивство матері і напад на батька

Суд у справі різанини в Co Cavan ухвалив довічний вирок 32‑річному Danny Heyneman за вбивство його матері Annie Heyneman в сімейному домі в Ballyconnell у січні 2025 року. Раніше суд також призначив йому шестирічний термін за замах на вбивство батька Henk Heyneman тієї ж ночі; після відбуття цих шести років розпочнеться відбування довічного ув’язнення.

Напад стався вночі 11 січня 2025 року. Henk Heyneman добіг до сусіднього будинку босий і важко поранений — більше 20 ножових поранень. Він розповів, що син 'збожеволів' і що боїться, що його дружина мертва. За висновками слідства, Danny Heyneman вдарив матір 14 разів, а коли батько намагався заступитися — звернувся і проти нього. Після нападу підсудний втік у takeaway за майже 7 км і зателефонував до служби порятунку, назвавши подію 'сімейною сваркою'.

Суддя Tony Hunt охарактеризував справу як приклад надзвичайної жорстокості в уявно безпечному середовищі сімейного дому. Він відзначив, що напади були тривалими та систематичними, а атака на Henk тривала і після нападу на Annie. У своїй промові суддя назвав те, що зробили обоє батьків — надати своєму синові місце безпеки, незважаючи на його проблеми з психічним здоров’ям — єдиним їхнім «злочином», але додав, що все це призвело до катастрофічних наслідків.

Суд визнав, що підсудний був п’яний, мав епізоди самопошкодження, депресію й параноїдальні прояви, проте ці обставини не пояснювали повністю його дій і не знімали кримінальної відповідальності. Суддя також зазначив щире каяття Danny, але підкреслив, що це «крапля в океані» заподіяної шкоди, яка завдала тривалої фізичної та психологічної травми родині. Вплив на близьких, за словами судді, глибокий і, ймовірно, міжпоколінний.

Під час ухвалення вироку суддя розглядав, чи давати вироки за двома епізодами одночасно чи послідовно. Він вирішив, що шість років за замах на батька мають істотно відрізнятися від довічного за вбивство матері і повинні йти підряд, але також нагадав про принцип пропорційності, тому не застосував би надто тяжкого вироку, що позбавив би засудженого будь‑якої надії. Суддя вибачився перед родиною за затримки у розгляді справи і висловив надію, що завершення процесу хоч трохи полегшить їхній тягар.

Справу ускладнювали питання психіатричної експертизи: суд відзначив загальні проблеми з ресурсами, бюрократичні затримки та труднощі в доступі до необхідних фахівців. Проте в підсумку суд дійшов висновку, що кримінальна вина залишаєтся провідною складовою цього злочину і підсудний має нести покарання. Сім’я постраждалих отримала можливість зачитати victim impact statements, у яких описували Annie як добру, щиру і турботливу людину — і одночасно підкреслювали, що після трагедії «нічого не буде колишнім».