Мати між Zambia і Ireland: як державні послуги врятували життя її сина

Stephanie Park виховує сина Oliver, у якого діагностували церебральний параліч. Вона доглядала за ним у двох дуже різних країнах і каже просто: поки твоя дитина не залежить від системи — ти не розумієш, наскільки вона важлива. Досвід у Zambia і в Ireland показав їй, наскільки життєво важливими можуть бути державні та соціальні послуги.

У Zambia підтримка була практично недоступною. Stephanie розповідає про відсутність спеціалізованої реабілітації, довгі поїздки до найближчих центрів, брак обладнання та соціальної інфраструктури. Багато витрат доводилося покривати з власної кишені, а доступ до терапій і пристосувань був обмежений. Крім того, стигма навколо інвалідності часто утруднювала пошук допомоги та включення дитини в суспільне життя.

Переїзд до Ireland кардинально змінив ситуацію. Тут система охорони здоров'я та соціальної підтримки взяла на себе тягар, який раніше лягав винятково на матір. Раннє втручання, доступ до фізіотерапії, адаптоване обладнання і служби підтримки сімей значно полегшили щоденне життя Oliver і його мами. Stephanie каже, що найважливіше — це відчуття, що вони не сам на сам зі складними потребами дитини.

Попри помітне покращення, Stephanie наголошує: Ireland не ідеальна — бувають черги, бюрократичні перепони та потреба в кращій координації між службами. Проте різниця між двома країнами для її сім'ї очевидна. Історія Stephanie — нагадування для всіх: суспільні послуги не просто «витрати бюджету», а часто питання життя і смерті для найуразливіших. Вона також закликає до більшої уваги до родин мігрантів з дітьми з особливими потребами, щоб подібні історії підтримки ставали доступними для більшої кількості людей.