Temple Bar святкує 35 років: як занедбаний район став культурним серцем Dublin

У 1991 році Temple Bar офіційно отримав шанс на відродження: парламент ухвалив закон, який дав податкові пільги для реконструкції району і створив Temple Bar Properties, щоб керувати процесом. Ідея належала тодішньому прем'єр-міністру Charles J Haughey, який пообіцяв не дозволити CIE перетворити цей квартал на автовокзал і торговельний центр із новою дорожньою мережею.

Сьогодні Temple Bar відзначає 35 років «в бізнесі»: щороку тут буває близько 24 мільйонів відвідувачів, у районі працює приблизно 10 000 людей, а обсяг торгівлі оцінюють у близько €700 млн. Хоча Temple Bar відомий насамперед як туристичний квартал з барами, ресторанами та нічним життям, він також став важливим осередком культури — тут базуються 24 різні мистецькі організації, серед яких Irish Film Institute, The Temple Bar Gallery, Smock Alley Theatre і дитячий центр The Ark.

У 1960–70-х CIE скуповувала нерухомість у районі, плануючи побудувати автовокзал, і держпідприємство здавало приміщення за низькими короткостроковими орендними ставками. За словами Martin Harte, CEO Temple Bar Company, це дало поштовх для появи альтернативних магазинів одягу, вінілових крамниць і нових закладів харчування. Проект Arts Centre (Project Arts Centre) облаштувався за Olympia Theatre у 1975 році в приміщенні колишньої друкарні, а The Temple Bar Gallery з’явилася в 1983 році в колишній сорочковій фабриці.

Закон Temple Bar Redevelopment and Renewal Act 1991 фактично закріпив межі району — Dame St на півночі, the Quays на півдні, Westmoreland St на сході і Fishamble St на заході — і створив юридичну базу для його відновлення. Місцеві бізнеси теж зіграли свою роль у перетворенні: Rory’s Fishing Tackle Shop у центрі Temple Bar, який відчинився ще в 1959 році, досі належить родині Harkin. «Зараз тут більше людей і більше бізнесу, ринки роблять район привабливішим», — каже Mary Harkin.

Свою довгу історію має і музична сцена: Paddy Dunning, директор Button Factory і Rock and Roll museum, працює в районі вже 40 років. Він приїхав у Temple Bar 18-річним, орендував у CIE приміщення під репетиційну кімнату й згодом розвив у кварталі школи звукозапису, студії й радіостанцію. Водночас частина критики залишається — Temple Bar досі впізнають за туристичними маршрутами й полюбляють його для stag та hen parties. Незмінним символом району є паб The Temple Bar: його інтер'єр і фасад транслюють у прямому ефірі 24/7, а за словами власника Tom Cleary, головна мета закладу — дати відвідувачам автентичний ірландський досвід.

Багато мешканців і підприємців погоджуються, що альтернативою відновленому Temple Bar був би автовокзал, тож попри суперечки район вважають скоріше перемогою збереження та культурного розвитку. На честь 35-річчя RTÉ покаже спеціальний сюжет у програмі Nationwide, де розповідатимуть, як змінився Temple Bar за три з половиною десятиліття.