«Життя як кіно»: студенти з Gaza підбивають підсумки року в Ireland

У корпусі Maynooth University у п’ятницю зібралися 21 студент із Gaza, які приїхали до Ireland минулого року. Вони провели одноденний «bootcamp», де експерти радили, як шукати роботу, орендувати житло та орієнтуватися в імміграційній системі. Для багатьох це був привід оговтатися після важкого року та спробувати планувати майбутнє.

«Приїхати сюди здалося мені казкою. Я думала: «Боже, не можу дочекатися, щоб вижити після геноциду і почати наново». Але як тільки приїхала, зрозуміла — це не так просто», — каже Niven Loubbad, яка закінчує Masters in Applied Intercultural Communication у Trinity College. Niven приїхала в April 2025 у межах евакуаційної операції; більшість інших студентів виїхали наприкінці August минулого року в операції за підтримки Department of Foreign Affairs.

Усі вони скоро завершать однорічні магістратури: у August мають здати дипломні роботи, закінчаться стипендії та університетське проживання. Це відкриває новий, не менш страшний етап — пошук житла й роботи у незнайомому середовищі. «Я думаю про сім’ю вдома, про житло, про тезу. Починати з нуля на ірландському ринку праці трохи лячно», — ділиться Niven.

Багато студентів відчувають постійне занепокоєння за рідних у Gaza. За годину до нашої розмови Niven не могла зв’язатися з родиною через авіаудар на вулиці, де вони живуть; згодом їй вдалося поговорити з братом, який працює лікарем в Al-Shifa, і він запевнив, що родина в безпеці — хоча від вибуху загинуло принаймні сім людей.

Проблеми зв’язку ще сильніше ускладнюють ситуацію. Інтернет часто відпадає, відеодзвінки рвуться, а родичі виводять розмови на інші теми, аби не засмучувати. «Я ніколи до кінця не знаю правди про них», — каже Lujayn Anan, чия сім’я повернулася в свою квартиру в Gaza City і, за її словами, дивом виявилася не зруйнованою. Водночас Abdallah Aljazzar, який завершить Masters in English Literature у Maynooth, розповідає про брата Nour, що зник під час бомбардувань Rafah: сім’я не знає, чи він живий, чи в ізраїльській в’язниці. «Моє життя тут наче кіно», — каже Abdallah. «Ти звик носити воду по кілька годин на день, а тут просто відкриваєш кран». Він також був одним із організаторів bootcamp і працював із Maynooth's Equality office, бо відчував: «Я не знаю, чого я не знаю» про життя поза кампусом.

Попри травми та втрати, студенти часто говорять про вдячність і відчуття нової надії. «Приїхати з місця, де немає їжі й води, і відчути себе заново народженим у Limerick — це диво», — каже Hamza Ibrahim, який завершує майстер з журналістики в University of Limerick. Багато хто відзначає теплоту та солідарність ірландців, підтримку університетів і приватних донорів, у тому числі з US, які прийняли близько 100 студентів із Gaza — більше, ніж будь-яка інша країна.

Перспективи після закінчення різні: студенти з гуманітарних наук мають складніший шлях на ринку праці, тоді як ті, хто навчався в STEM, можуть знайти роботу швидше. Багато хто не хоче залежати від допомоги: «Я маю план у голові, я не хочу просити грошей. Хочу стати тією версією себе, яку можу створити», — каже Abdallah. Попри невизначеність, у багатьох зберігається обережна надія на майбутнє — і відчуття, що Ireland все ще «green and lovely», як вони собі й уявляли.